Забезпечити експертний потенціал – задача №1 вже сьогодні для майбутньої успішної реалізації «зеленого курсу» України

 


Фото Людмила Циганок, президент Професійної асоціації екологів України

Наша держава катастрофічно втрачає експертний потенціал сфери охорони довкілля! Близько 40 % досвідчених фахівців-екоменеджерів залишили природоохоронну сферу лише в 2020 році! Коронавірусна і економічна криза 2020 року призвели до колосальної втрати фахівців, що мали б забезпечити вже в найближчому майбутньому інституційну спроможність України реалізувати зелений курс.

Green Deal вимагає від України швидких і конкретних рішень, точніше – цього вимагають нові довкіллєві реалії. Нам самим треба зрозуміти – які строки та ресурс потрібні нам для того, щоб вийти на ЄС-івський рівень захисту довкілля та визначити свій внесок в екологічну політику Європи так, щоб не було розбіжності з нашими глобальними зобов‘язаннями.

Хто реалізовуватиме вже невдовзі сформовані стратегії? Адже навіть ідеально описана дорожня карта не дасть результату без практичних дій. 

Що з запропонованих складових зеленого курсу буде впроваджено на практиці і ким? Які ідеї впроваджено, які з них реально покращуватимуть стан довкілля, які з них приведуть зелені інвестиції в Україну, щоб вони не стали ідеями заради ідей. Чого варта ідея без реалізації?

Реалії сьогодення такі: з одного боку «зелений курс» стимулює до вироблення чіткої стратегії низьковуглецевого розвитку і озеленення економіки, залучення значних коштів в екомодернізацію, з іншого боку ряд проблем ставить під сумнів можливість виконання Україною будь-яких зобов’язань в зв’язку з:

  1. повною відсутністю системи стимулювання підприємств до зеленої модернізації
  2. відсутністю дієвої системи державного екологічного контролю
  3. катастрофічною втратою експертного потенціалу.

Кардинальні зміни, які необхідно сформувати у свідомості людства — сформулювати і добровільно прийняти обмеження та заборони, що продиктовані новими законами розвитку. Зі свого боку це вимагає зміни багатьох стереотипів поведінки, механізмів економіки і соціального розвитку. Необхідні фундаментальні зміни у нашій системі цінностей, інститутах і способі життя з врахуванням того, що екологічні, економічні, політичні, соціальні та духовні потреби тісно взаємопов’язані.

Як зберегти експертний природоохоронний потенціал?

Очевидно, що суб’єкти господарювання найбільше чинять тиск на довкілля, а значить зобов’язані забезпечити ефективну систему екологічної безпеки. Однак реалії сьогодення такі, що зв’язку з відсутністю прямої законодавчої  норми, на багатьох підприємствах, щоб не вводити окрему посаду еколога, обов’язки з проведення екологічного контролю можуть за сумісництвом покладати на іншого співробітника організації.

Найчастіше, посаду еколога поєднує фахівець з охорони праці, деякі підприємства користуються  послугами аутсорсингу — екологічного супроводу сторонньої організації. Проте, в першому випадку, спеціаліст з не природоохоронного напрямку, що поєднує свою роботу з вирішенням екологічних питань, які йому додають до обов’язків, не має знань, досвіду та професійної підготовки для виконання цієї роботи з належною якістю. У другому випадку, при використанні підприємством послуг аутсорсингу, мінус — у тому, що ніхто не зробить роботу краще, ніж фахівець-еколог, який щодня знаходиться на своєму рідному підприємстві та знає про всі його досягнення та проблеми.

Наприклад, на відміну від екологічної, у сфері охорони праці  вимога, що служба охорони праці обов’язково повинна бути створена на підприємстві, регламентована на законодавчому рівні:  ст. 15 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII». Цим законом також регламентовані права  спеціалістів служби охорони праці та встановлена така важлива і цікава вимога, що ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

На жаль, вимога стосовно обов’язкового створення природоохоронної служби на підприємстві на рівні законодавства відсутня. Це тягне за собою ряд  системних і невирішуваних проблем!

Невже держава Україна, формуючи зелений курс, і далі буде ігнорувати необхідність формування професійного пулу екологів?

Для підприємств, функціонування яких пов’язане з використанням природних ресурсів, посада еколога є необхідною і обов’язковою, оскільки здійснення виробничої діяльності підприємства безпосередньо пов’язане з дотриманням екологічних норм, максимальним отриманням дохідної частини від виробництва у поєднанні зі зменшенням впливу на навколишнє середовище.

Так, основні правила щодо досягнення екологічно-економічних цілей викладені у стандартах, що розроблені технічним комітетом організації ISO. На сьогодні чинні екологічні стандарти групи ISO 14000 практично опрацьовані та призначені для надання інструкцій компаніям (організаціям), з питань відповідальності за навколишнє природне середовище незалежно від виду їх діяльності та розміру. Вони запропоновані до впровадження європейським суспільством на добровільній основі та є дієвим механізмом виконання вимог нормативно-правових актів з охорони довкілля.

Однак теза, що стандарти ISO можуть вирішити описану проблему – не зовсім відповідає дійсності. Бо охорона довкілля суб’єктами господарювання – це обов’язок, а не добровільне рішення!

Виконання та дотримання екологічних норм підприємством — це дуже складний та фінансово затратний механізм, що є вкрай необхідним на сьогодні елементом культури виробництва, та не менш значущим за напрямки з охорони праці, дотримання технологічного регламенту роботи агрегатів та механізмів, медичного обслуговування працівників тощо. У деяких аспектах дотримання екологічних норм, екологічної культури виробництва, вдосконалення впроваджених екологічних Стандартів цей напрямок може стати важливішим за інші, оскільки впливає на фінансову складову підприємства, його репутацію, соціальну довіру та гарантовану суспільству екологічну безпеку.

Слід також зазначити, що впроваджені підприємством Стандарти та екологічні норми без подальшого вдосконалення та їх виконання — це теорія, яка потрібна лише для досягнення миттєвого результату, наприклад, отримання фінансової допомоги або інвестування від міжнародних організацій, але це дуже ненадійний та загалом руйнівний шлях! На шляху руху зеленим курсом ми потребуємо системних і комплексних рішень!

Ми всі мусимо визнати, що екологи —  це підготовані самим життям антикризові менеджери, що вже мають необхідні знання, навички і професійні якості, основа майбутньої системи антикризового управління.

Перший надважливий крок вже сьогодні – внести зміни до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на законодавчому рівні  обгрунтувати створення служби з охорони довкілля у складі суб’єктів господарювання, які належать до середнього та великого підприємництва та здійснюють плановану діяльність, що підлягає оцінці впливу на довкілля та виконання функції служби охорони довкілля в порядку сумісництва особами, які мають освіту за екологічним напрямком або залучення  сторонніх спеціалістів   на   договірних   засадах,   які   здійснюють господарську діяльність у сфері природничих і технічних наук у складі суб’єкта господарювання,  який належить до малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва.

Другий крок – роз’яснювально-просвітницька діяльність за чітко сформованим планом. Кожен представник бізнесу, влади, ОТГ має розуміти деталі, завдання і вигоди Green Deal.

Для реалізації Україною зеленого курсу Професійна асоціація екологів України пропонує:

  1. внести зміни до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на законодавчому рівні  обгрунтувати створення служби з охорони довкілля у складі суб’єктів господарювання (проект з пояснювальною запискою додається)
  2. доручити КМУ підготувати план інформаційних заходів .

Який прогнозований результат змін?

Вказані зміни дадуть змогу:

  • підвищити екологічну обґрунтованість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання, поліпшити екологічні характеристики продукції, встановити відповідність об’єктів екологічного аудиту вимогам природоохоронного законодавства та удосконалити систему екологічного управління суб’єктами господарювання, які здійснюють плановану діяльність, що підлягає оцінці впливу на довкілля;
  • запровадити безперервну екологічну освіту;
  • забезпечити перехід до системи запобігання правопорушенням і моніторингу стану довкілля, побудову дієвої системи управління охороною довкілля на підприємствах з урахуванням найкращих практик організації функціонування аналогічних інституцій у країнах – членах Європейського Союзу.

Суть пропонованих змін:

  • Створення служби з охорони довкілля у складі суб’єктів господарювання, які належать до середнього та великого підприємництва та здійснюють плановану діяльність, що підлягає оцінці впливу на довкілля.
  • Виконання функції служби охорони довкілля в порядку сумісництва особами, які мають освіту за екологічним напрямком або залучення  сторонніх спеціалістів   на   договірних   засадах,   які   здійснюють господарську діяльність у сфері природничих і технічних наук у складі субєкта господарювання,  який належить до малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва.
  • Підпорядкування служба охорони довкілля безпосередньо керівнику суб’єкта господарювання.
  • Регулювання основних завдань, прав та обов’язків працівників служби охорони довкілля Типовим положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Реалізація ПЗУ не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів.

У разі прийняття акта він матиме очевидний позитивний вплив на стан екологічної безпеки України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *