Як ви прийшли в професію та що для вас еколог на підприємстві?

Проєкт «Люди в професії» — новий проєкт від журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства», в рамках щорічної ініціативи «Еколог року»

Щомісяця редакція журналу буде ділитися цікавими історіями про те, як кожен із вас став займатися питанням охорони довкілля і що було вирішальним у виборі професії. 

До проєкту вже долучилися практики-фахівці провідних підприємств різних галузей. Які пройшли тернистий шлях та обрали надважливу професію.
  Чи пам’ятаєте, як ви стали на шлях природоохоронної діяльності? 
  Чи був цей вибір свідомий?

Кожна ваша історія важлива для нас! Долучайтеся до проєкту!

Надсилайте свою історію на адресу: editor@ecolog-ua.com

Автору найкращої історії — професійний подарунок від редакції «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» та запрошення на фінал проєкту «ЕКОтрансформація» у грудні 2021.


Галина Волкова, менеджер з екологічної безпеки АТ «Укргазвидобування»

Минуло більше тридцяти п’яти років, як я вперше переступила поріг підприємства, на якому працюю з великим задоволенням до тепер. Для мене робота в групі «Нафтогаз» — це, мабуть, життя. На підприємстві працював мій чоловік, його батьки, а вже зраз працюють і наші діти, тому це дійсно так — це моє життя. І майже всі ці роки віддані непростій і дуже важливій ланці — екологічна безпека.

З дитинства батько привчав мене любові до природи, часто брав з собою до лісу, де розповідав про рослини, дерева, квіти. І хоча вибрала для освіти технічний виш —  Харківський політехнічний інститут, за спеціальністю турбінобудування, енергомашинобудівного факультету, — моє екологічне майбутнє й тут давало про себе знати. Дипломну роботу захищала на екологічну тему – Використання геотермальної енергії.

Долі не оминеш, як мовиться. Після двох років праці у відділі компресорних станцій ГПУ «Шебелинкагазвидобування», директор викликав мене до свого кабінету і дуже серйозно запитав «Галино, нам потрібен еколог, спробуєш?». Спробувала — спершу було страшно, але дуже цікаво! Технічна освіта та практичний досвід допомагали встановлювати зв’язки виробничих процесів та їх впливи на довкілля. 

Згодом отримала в Івано-Франківському технічному університеті нафти і газу другу вищу освіту за фахом «Екологія та охорона навколишнього середовища» та понад чверті віку працювала керівником екологічного відділу ГПУ «Шебелинкагазвидобування» та АТ «Укргазвидобування».

Що таке еколог на підприємстві? Це дуже відповідальна і багатогранна функція. Досвідчений еколог має не тільки фіксувати якісь порушення природоохоронного законодавства, а й розробляти заходи щодо їх усунення. Перш за все еколог повинен так налагодити функціонування Системи екологічного управління на підприємстві, щоб таких порушень не існувало. Робота ЕКОменеджера повинна бути націлена на підвищення іміджу підприємства, гармонізації його економічних інтересів  з екологічними та соціальними інтересами суспільства. Він повинен усвідомлювати сам та вміти донести до керівництва та працівників, що екологічна ефективність є фундаментальною для успіху бізнесу, соціальної стабільності та сталого розвитку підприємства. Я вдячна долі, що на моєму шляху зустрічались люди, з якими приємно працювати, які з розумінням відносяться до таких важливих аспектів виробничої діяльності, як екологічна безпека.


Ганна Натоптана, заступник директора з питань екології «Ірбіс-Юг»

Мій вибір професії, я б не назвала свідомим. На час закінчення школи та вибору ВИШу, до якого слід було вступати, я керувалась лише двома факторами:

Перший фактор — можливість самостійного вступу на т. зв. «бюджет». 

Другий фактор — цікаве навчання. 

Мій вибір припав на геолого-географічний факультет Одеського національного університету імені Мечнікова. Не менш важливим фактором  було й те, що цей же факультет закінчила у 1970 році моя мама і її розповіді про найцікавіше навчання, туристичні й походні практики не залишили мене байдужою.

Водночас я розуміла, що працювати, як мама, все життя  вчителем географії у школі не дуже хочеться. Тому, щойно  на другому курсі професор Генріх Іванович Швебс створив на факультеті кафедру раціонального природокористування із можливістю отримати професію геоеколога, я однією із перших пішла в його групу. І саме це скерувало мою професію в бік природоохоронної діяльності.

Не обійшлося і без розчарувань! В пошуках роботи за фахом — зрозуміла, що диплом аж геть нікому не потрібний. І тому, коли після численних співбесід та проходження декількох турів конкурсу,  мене разом із ще трьома фіналістами, кремезними чолов’ягами із життєвим та професійним досвідом на обличчі, представили керівнику підрозділу,  та запропонували йому обирати співробітника, він ткнув пальцем саме в мене. Можливо через те, що я ходила до цього підрозділу ледь не щомісяця в пошуках роботи, а можливо із інших причин, але вибрали саме мене. 

Так я опинилась на посту екологічного контролю в Державній екологічній інспекції охорони Чорного моря. Саме там розпочався мій професійний шлях  — із самих низів, зі складання звітів, з нічних чергувань, із перевірок на морозі. Там я зрозуміла,  що без знань природоохоронного законодавства в професії еколога бути неможливо. Вже потім — була і робота промисловим екологом в Іллічівському порту, і керівником служби екології великого промислового холдингу,  і робота в проєктній екології та екологічному консалтингу. Лише завдяки тим людям та місцям роботи, де я починала, зростала в професії та продовжую розвиватись далі — я така, яка я є зараз. Ну і трохи власної впертості, звісно ж!
Увесь мій багатосторонній професійний досвід лише доводить, що нічого у цьому світі не буває випадковим — навіть, з першого зору, несвідоме обрання професії, призвело до улюбленої справи.  


Владислав Антипов, генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій (ЦЕРН)

У далекому 2001 році я закінчив школу і думав, на яку спеціальність себе подати. Благо, рейтинги були написані добре, шкільні оцінки також були непогані, а перемоги в різних олімпіадах були приємним бонусом для відкривання дверей різних факультетів. У той час всі хотіли стати юристами і фінансистам, тому я, слідуючи модним трендам, також дивився в цю сторону. Але раптом сталася несподівана подія, яка дуже вплинула на всю мою подальшу долю.

В один прекрасний день я потрапив на захід, який було присвячено різним аспектам промислового бізнесу. На цьому заході виступав дуже мудрий та імпозантний чоловік. Він впевнено розповідав про те, що в країні не вистачає кваліфікованих екологів, екологія для промисловості дуже важлива, а найближчими роками стане ще важливіше. Я розумно розсудив, що раз екологи в дефіциті, то коштувати вони повинні дорого, а відповідно зарплата буде високою.
—    Вибачте, будь ласка, а екологи багато заробляють? — звернувся я до імпозантного чоловіка, щоб перевірити свою гіпотезу.
—    Поки що ні, — відповів він. — Але років через п’ять будуть гроші просто лопатою гребти!

«Те, що потрібно!», — подумав я. «Це ж якраз, коли я закінчу університет!». На наступний день я вже подавав документи до місцевого політеху на спеціальність охорона навколишнього середовища.

П’ять років пролетіли непомітно. І ось, я вже захистив диплом, якісно його «обмив» і приготувався гребти лопатою обіцяні гроші. Але час минав, гроші чомусь не греблися, а уявна лопата так і валялася без діла. Я влаштувався на одну роботу, потім перейшов на іншу, але для обліку зарплатних надходжень потрібна була не лопата, а скоріше мікроскоп. Так пройшло кілька років. Всі ці роки я постійно згадував імпозантного чоловіка та його «лопату». Дуже хотілося подивитися в його очі і уточнити, що я не так роблю і чому «веслування» йде в якомусь неправильному напрямку.

Поступово мене почали запрошувати на роботу у великі компанії, а в 2015 році я вже створив власну. Ще через 3 роки невпинної роботи, ми стали лідерами ринку і тут нарешті попереду замаячила «лопата».
Виступаючи на одному з екологічних заходів, я зустрів того самого мудрого імпозантного чоловіка і не міг знехтувати нагодую. Я розповів, як працював 10 років на різних роботах, доки не створив свою компанію, а тепер працюю ще більше. Нагадав йому про «лопату» і «веслування», та запитав, що я робив не так.
—    Ну, зараз же все добре? Гроші лопатою гребеш? — запитав посміхаючись імпозантний чоловік.
—    Так, але я 10 років орав для цього і продовжую орати! — вигукнув я.
—    Так і ніхто не обіцяв тобі, що все буде швидко і легко, — засміявся імпозантний чоловік.
—    10 років — це ти ще відносно швидко впорався.

«Треба було все-таки йти на юриста», — подумав я. Але потім зрозумів, що незалежно від спеціальності для того, щоб досягти успіху, все одно доведеться наполегливо працювати. Однією «лопатою» і «веслуванням» тут не обійдешся.
І, до речі, імпозантного чоловіка звати Святослав Сергійович Куруленко, а екологічний захід, на якому ми зустрілися, був одним з перших заходів улюбленого журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» після ребрендингу.

Маєте запитання, звертайтеся:

Вікторія Коваленко, (099) 119-40-21, editor@ecolog-ua.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *