Розміщення відходів: спроби чергового фіскального навантаження за відсутності системи поводження з відходами

Як і більшість реформ у сфері природокористування, реформа управління відходами перебуває в «болоті» обговорень та зауважень. При цьому, відсутність рамкового закону «Про управління відходами» зупиняє розвиток дотичних сфер управління відходами і формування системи відносин поводження з ними.

На відміну від формування системи управління відходами, законопроекти щодо оподаткування захоронення відходів формуються швидше. 

Наразі зареєстровано два проекти, у т.ч. альтернативний щодо внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів. Зокрема:

  • Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння екологічного податку при управлінні відходами (№ 6345 від 24.11.2021).
  • Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання платників екологічного податку до здійснення природоохоронних заходів та збалансованості бюджетних надходжень (№6345-1 від 08.12.2021).

На жаль, крім фіскальної функції, проєкт № 6345 не передбачає жодних механізмів стимулювання  до здійснення природоохоронних заходів.

Даний проект презентується як  системно пов’язаний з Проєктом Закону «Про управління відходами» (реєстр. № 2207-1-д від 04.06.2020)

Проте, навіть в пояснювальній записці до проєкту автори зазначають, що «завданням проєкту є збільшення надходжень до Державного бюджету України від екологічного податку за розміщення надзвичайно небезпечних відходів обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп та за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів», а не формування системи належного поводження з відходами.

На думку авторів проєкту, збільшення екологічного податку «обумовить забезпечення належного ступеня захищеності суспільства від екологічних катастроф, запобігання погіршенню екологічної обстановки у регіонах, досягненню європейського рівня охорони довкілля та усунення небезпеки для здоров’я людей».

Нагадаємо, що ст. 3 проєкту 2207-1-д серед цілей державної політики у сфері управління відходами є:

  • дотримання ієрархії управління відходами, ведення обліку відходів на підставі Національного переліку відходів і надання звітності з управління відходами;
  • впровадження заходів, що сприяють повторному використанню продукції та підготовці до повторного використання відходів, застосування економічних інструментів для повторного використання продукції;
  • впровадження заходів для створення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції, системи роздільного збирання відходів, з метою сприяння їх рециклінгу;
  • впровадження принципу “забруднювач платить” для покриття витрат на управління відходами їх утворювачами та власниками;
  • запровадження розширеної відповідальності виробника.

При цьому, ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями шляхом:

  • запобігання утворенню відходів;
  • підготовки до повторного використання відходів;
  • рециклінгу;
  • відновлення, за винятком рециклінгу (у тому числі відновлення з виробленням енергії);
  • видалення.

У розумінні проекту 2207-1-д запобігання утворенню відходів досягається такими заходами:

-заохочення та підтримки суб’єктів господарювання щодо сталого виробництва і споживання продукції;

– заохочення проектування, виробництва та використання ресурсоефективної та більш довговічної продукції, у тому числі подовження строку її використання, а також продукції, придатної до ремонту, повторного використання та модернізації;

– виділення з відходів сировини, яка може бути повторно використана;

– доступності запасних частин, інструкцій з експлуатації, технічної інформації чи інших інструментів, обладнання або програмного забезпечення, що дозволяють проводити ремонт і повторне використання продукції без зниження рівня її якості та безпеки функціонування;

– зменшення обсягів утворення відходів з урахуванням впровадження найкращих доступних технологій і методів управління відходами в процесі промислового виробництва, видобутку корисних копалин, будівництва та знесення, під час виготовлення продукції;

– зменшення вмісту шкідливих речовин у матеріалах і продукції;

– зменшення обсягів утворення відходів, що не є придатними для підготовки їх до повторного використання або рециклінгу;

– визначення продукції, яка є основним джерелом забруднення, особливо природного середовища, вжиття відповідних заходів для запобігання та зменшення обсягів утворення відходів такої продукції;

– проведення інформаційних кампаній для підвищення громадської обізнаності щодо запобігання утворенню відходів та забрудненню навколишнього природного середовища;

– створення та підтримки суб’єктами господарювання, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції, пунктів для ремонту та повторного використання продукції;

– зменшення обсягів утворення відходів харчових продуктів у роздрібних та інших торгівельних мережах, закладах громадського харчування та домогосподарствах.

Виникає питання: як збільшення податкового навантаження за розміщення відходів без впровадження вказаної системи заходів, спрямованих на запобігання їх утворення, пов’язано з проектом 2207-1-д і може забезпечити належного ступеня захищеність суспільства від екологічних катастроф, запобігання погіршенню екологічної обстановки у регіонах, досягнення європейського рівня охорони довкілля та усунення небезпеки для здоров’я людей?

Відповідь на це питання однозначна і негативна!

Що стосується альтернативного проекту 6345-1, він є більш системним в частині залежності податкового навантаження від інвестицій податкового агенту у сферу екологічної модернізації, але недостатнім для формування системи заходів, спрямованих на запобігання утворення відходів.

В 2021 році ПАЕУ було проведено дослідження серед підприємств видобувної галузі як в частині гірничого комплексу, так і в нафогазовій сфері, зокрема щодо обізнаності підприємств щодо технологій повторного використання видобувних відходів, як вторинної сировини та застосування цих технологій.

Результати дослідження досить красномовні.

Всі підприємства гірничого комплексу, в межах наданих у користування ділянок надр, використовують відходи як вторинну сировину для:

  • обладнання під’їзних шляхів та технологічних доріг;
  • будівництва дамб, хвостосховищ, будівництва упорних призм;
  • як будівельний матеріал (виготовлення керамічної цегли, використання горілої породи в якості ізолюючого слою під час виконання робіт з гасіння породних відвалів).

Тобто, підприємство, як господарюючий суб’єкт, зацікавлений в раціональному використанні природних ресурсів (використання видобувних відходів, як втосировини, а не природних ресурсів (піска, глини) для будівництва доріг, дамб), а зменшення обсягів утворення відходів, в межах наданих у користування родовищ, забезпечує використання видобувних відходів як вторинної сировини.

Для системного вирішення існуючої проблеми необхідно синхронно забезпечити: 

  1. Невідкладне доопрацювання та прийняття у другому читанні та в цілому законопроекту «Про управління відходами» №2207-1-д, а також подальше внесення змін до Податкового кодексу України із ініціативами щодо підвищення ставок екологічних податків за розміщення відходів у сукупності із можливістю застосування понижуючих коефіцієнтів у разі вжиття природоохоронних заходів,  передбачених новим законом «Про управління відходами» та іншими підзаконними нормативними актами з метою стимулювання інвестицій.
  2. Формування системи податкових стимулів з передбаченням не лише збільшення податкового навантаження на розміщення відходів, а й:
  • державних механізмів, що підтримують заходи попередження утворення відходів, мінімізацію їх шкідливого впливу, що стимулюють повторне використання відходів (напр., заборона використання природних ресурсів у випадку можливості їх заміни вторинною сировиною);
  • надання економічних преференцій суб’єктам господарювання (зменшення податкового навантаження), які готові інвестувати у сферу переробки відходів і використовують відходи як вторинну сировину.

Звернення щодо зазначених проблемних моментів надіслано до екокомітету та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики

Прес-служба ПАЕУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.